Ні виховній агресії в сім’ї!

Виховуючи дитину, ми частішe використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, і, як і ми з вами, накопичує агресію в собі. Рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).

Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, випробує такий урок на батьках.

Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.

Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином.

Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати.

Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.

Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини.

Змініть тактику виховних впливів і полюбіть дитину, якою б вона не була. Адже обов'язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!

Профілактика психологічних травм у дитини

• Любіть та підтримуйте свою дитину. Гарне ставлення батьків допоможе їй зрозуміти - життя прекрасне.

• Пам"ятайте, що виховання дитини потребує терпіння, смовідданості та внутрішньої стабільності.

• Розвивайте своє вміння зі щирим інтересом розпитувати дитину, вислуховувати її.

• Розширюйте уявлення дитини про людські почуття.

• Учіть дитину адекватно реагувати на певну подію, вчиногк, результат діяльності.

• Навчайте з оптимізмом ставитися до труднощів, розповідайте як їх долати.

• Розвивайте власну силу волі та вимогливість до себе.

• Пам"ятайте, що дитині потрібен час до відпочинку, не перевантажуйте її.

• Допомагайте дитині повірити у себе та в свої сили.

• Намагайтеся бути одночасно вимогливим і справедливим.

ДОВІР'Я ТА РОЗУМНА БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ

Якщо хочеш погубити людину, дай їй все, що вона хоче.

(Народна мудрість)

Кажуть, діти - дорогоцінність, а ще більша дорогоцінність їх виховати. Дійсно, великий дар природи - продовжити себе в дітях. І не знайдеться, мабуть, серед усієї батьківської громадськості всієї планети жодного бать­ка чи матері, які б не хотіли бачити свою дитину добре вихованою, і яка б успадкувала усе найкраще від батька-матері. Але чому ж у реальному житті діти не виправдовують надій та сподівань своїх батьків? Чи не тому, що до питань виховання часто підходимо однобоко, дбаючи здебільшого про за­доволення фізіологічних потреб дитини і менше турбуючись про розвиток духовності, моральності, розуму. Ще Плутарх говорив про тих батьків, які дбають лише аби нагодувати та одягнути дитину, що вони нагадують лю­дей, які краще турбуються про чобіт, ніж про саму ногу. Саме про розумну батьківську любов хочемо повести мову.

По вулиці ідуть мати, батько і маленьке дитинча. Воно ясними світлими оченятами вдивляється в навколишній світ і з повною довірою сприймає все навколо себе. Батько і мати з великою любов'ю і захопленням дивляться на свою крихітку, рум'яну, веселу, гарно вдягнену, пишаються і милуються нею. Куди ж часто зникає любов, близькість між батьками і дітьми, коли доні чи сину 15-16 років?!!!

Розумна батьківська любов?.. На чому вона ґрунтується? Перш за все на довірі, повній і взаємній між батьками і дітьми, починаючи з раннього віку.

Практика підказує, де батьки виконують не тільки функції батьків, але є друзями для своїх дітей, де відсутні, авторитарний стиль спілкування, на­в'язливість, постійні спроби вивищуватися перед дітьми, там існує довіра, взаємна повага дітей і батьків, менше виникає складних педагогічних про­блем та ситуацій.

- А хто його знає. Таке, мабуть, удалося. Я його вже і паском била, і вовком лякала, і за вуха тягала, а він плаче, та й годі.

Ввічливою і зовні співчутливою можна зробити людину силоміць, але розвинути в ній сердечність, внутрішню культуру таким методом неможли­во, у вихованні немає дрібниць.

Найбільше хиб батьки допускають при вихованні одинаків, які часто виростають егоїстами. Психологи називають таку дитину "кумиром у сім'ї". "Не сотвори собі кумира", - попереджає Святе Письмо.

Якогось єдиного універсального рецепту розумної батьківської любові, можливо, і немає. Спробуємо дати декілька порад.

1. Розумна батьківська любов повинна базуватися на взаємній довірі. Ні син, ні доня з раннього дитинства не повинні таїти від батька з матір'ю най­менші порухи своєї душі, щоб саме до батьків бігли діти зі своїми радощами, горем, невдачами, із визнанням своєї провини, за порадою, співчуттям, втіхою.

2. Не намагайтеся і не прагніть задовольняти всі, навіть найменші заба­ганки і бажання дитини, бути у неї на "побігеньках". Це здебільшого викли­кає таку хворобу, як "нарцисизм", самозакоханість, егоїзм, що у перспек­тиві може негативно позначатися на стосунках з рідними людьми та колегами.

3. Не відштовхуйте дитину надмірною суворістю, строгістю, не викли­кайте страху від спілкування з вами. Це може стати однією з причин скрит­ності, відчуження і створити у майбутньому прірву між батьками і дітьми.

4. Ніколи не виявляйте байдужості до справ дитини.

«СТВОРЕННЯ ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ШКОЛИ У ДОШКІЛЬНИКА»

1. Найкраще розпочати підготовку до школи з ігор, під час яких дитина набуває нових знань, умінь і навичок, а також розвиває свої здібності. Мова ігор дуже добре зрозуміла дитині, оскільки на цьому етапі вона засвоює культуру саме таким чином.

2. Прагніть не створювати у дитини враження, що заняття та ігри з нею є сенсом ва­шого життя, тому грайтеся з малюком, наприклад, під час приготування вечері на кухні («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Назви всі предмети на столі одним словом», «Чому одні продукти кладемо в першу шафу, а інші — у другу?» тощо), по дорозі в дитячий садок, у машині, в автобусі («Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п'ять назв квітів, посуду, меблів...» тощо).

3. Заняття вимагають систематичності: 10—15 хвилин щодня дадуть кращий результат, аніж година-дві у вихідні.

4. Не забувайте оцінювати успіхи дитини, а при невдачах підбадьорюйте її дії сло­вами: «Давай спробуємо разом, я впевнена, все вийде», «Якби ти зробив так (показ, по­яснення), то було б іще краще».

5. Діти емоційно чуйні, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру, або ви погано почуваєтеся, то краще відкласти заняття. З поганим настроєм, над силу не грайтеся з ди­тиною. Ігрове спілкування має бути цікавим і для неї, і для вас.

6. Сходіть із дитиною у школу, де вона вчитиметься, покажіть їй, де роздягальня, їдальня, туалет.

7. Розповідайте дитині про розпорядок дня у школі, про те, чим займаються діти під час уроку, в яких випадках можна звернутися до вчителя.

8. Поділіться власним досвідом шкільного життя, звичайно, якщо він позитивний («Коли я вперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім учителька нам показала, розповіла»), розкажіть про смішний випадок на уроці.

9. Читайте розповіді про школу, школярів, учителів.

ЧИ МОЖЕТЕ ВИ ПОВНОЦІННО ВИХОВУВАТИ ДИТИНУ ВДОМА? Тест

1.Чи є у вашої дитини своя кімната?

(Так — 5 балів, ні — 1 бал.)

2.Чи щодня ви приділяєте увагу дитині?

(Так — 5, ні — 1.)

3.Чи терпимі ви, коли вона вередує, погано їсть?

(Завжди — 5, іноді — 3, ні — 1.)

4.Чи вибачаєте ви своїй дитині вереду­вання?

(Так — 5, іноді — 3, ні — 1.)

5.Чи вдаєтеся до тілесних покарань?

(Так — 1, іноді — 3, ні — 5.)

6.Чи хотіли б ви, аби ваша дитина у всьому з вами радилася?

(Так — 1, іноді — 3, ні — 1.)

7.Ваша дитина слухняна? (Так — 5, іноді — З, ні —1.)

8.Якщо ви щось не дозволяєте, чи пояс­нюєте причину?

(Так — 5, іноді — 3, ні — 1.)

9.Чи вимагаєте від своєї дитини виконання всіх її обов'язків?

(так — 5, іноді — 3, ні — 1.)

10. Чи стежите за спеціальною педагогічною літературою?

(Так — 5, іноді — 3, ні — 1.)

Результати:

10—23 бали. Ви неправильно виховуєте своїх дітей. Що менше набрали балів, то більше це проявляється. Якщо у найближчий час не зміните методи свого виховання, може тра­питися, що дитина і замкнеться.

24—37 балів. Ваші погляди на виховання загалом правильні. Але необхідно виявляти більшу турботу про дитину, інакше у вас ви­никнуть проблеми у стосунках із нею.

38—50 балів. Ви заслуговуєте на велику вдячність, звання «здібний вихователь». У вас достатньо терпіння, наполегливості й любові до дитини. А це дуже важливо!